Музей наївного мистецтва

ПРО МУЗЕЙ

Музей наївного мистецтва у Білогородці — культурний хаб, що народжується на перетині мистецтва та історії. Його засновники вже багато років вивчають та популяризують українське наївне мистецтво, відкриваючи його цінність для сучасного глядача. Музей постає як простір досліджень української культурної спадщини, свободи творчості та відпочинку у буремному часі війни.

Наївне мистецтво — це щира, безпосередня, глибоко народна творчість, самобутній феномен нашої культури, який заслуговує бути збереженим, дослідженим і відкритим усьому світу. Тут, в Білогородці — в місці всього за 20 км від столиці, де перетинаються стародавні культури — формується осередок сучасної культури. Музей розміститься у будівлі колишнього будинку культури, яка отримає нове життя завдяки українським архітекторам  та дизайнерам. Це екологічний, мобільний та інклюзивний культурний простір.

Наша місія — впливати на формування образу та ідентичності України  та українців для світу і нас самих через одне із найщиріших явищ української культури — наївне мистецтво.

Наша мета — включити феномен українського наївного мистецтва у світовий культурний контекст через його дослідження, репрезентацію, популяризацію, підтримку та розвиток.

Музей об’єднує науковців, кураторів, колекціонерів, митців.  Тут народжується нове бачення, нова естетика, нова мова сучасної української культури. Адже наївне мистецтво — це не лише про минуле,  це про сучасність, про нас, про те, як ми бачимо світ і якою будуємо Україну.

Наші цінності:

Свобода та відкритість
шукаємо нові ідеї та підходи до осмислення української культурної спадщини.

Партнерство та довіра
формуємо мережу фахівців, коло друзів  і простір знайомств.

Фаховість та відповідальність
дбаємо про збереження нашого коріння та розвиток українського аматорського мистецтва.

Доступність та інклюзивність
радо приймаємо кожного, хто поділяє нашу любов до наїву, без винятків і бар’єрів.

Діяльність музею

Музей наївного мистецтва — простір взаємодії мистецтва зі світом. Його команда формує дослідницьку платформу для вивчення українського наїву, формує колекцію шедеврів українського наїву, бібліотеку та архів. Проводить виставки, воркшопи та фестивалі, присвячені наїву.

Спільнота відриває для себе освітні можливості в Музеї та майданчик для творчості. Арттерапія, художні практики, заняття для найменших та лекторії  з візуальної культури — наїв тут також є джерелом самовираження, розвитку, відновлення та підтримки.

Взаємодія із громадою та задоволення потреб найбільш вибагливих  відвідувачів — від туристів до науковців, від художників до колекціонерів — сьогодні є одним із приорітетів Музею. Виставкові зали, творчі майстерні, бібліотека та архів, коворкінг, кав’ярня й фотозони й зони відпочинку — Музей наївного мистецтва стане улюбленем місцем для кожного, хто завітає сюди.

Читати далі Приховати

Стратегічні напрямки:

Колекція
Унікальні твори найбільш знакових авторів українського наївного мистецтва, а також  їхні інтерв’ю, спогади, особисті речі і все, що формує історію  та сучасність наївного  мистецтва в Україні.

Освіта
Освітній центр “Творчі майстерні” пропонує програми лекторіїв, воркшопів,  майстер-класів, семінарів  для дорослих та дітей — усіх, кому цікаво глибше дослідити українську культурну спадщину.

Наука
Підтримка та сприяння науковцям, які досліджують український наїв, підготовка видань та проведення конференцій.

Дозвілля та відновлення
Унікальні програми з арттерапії та терапії зайнятістю для тих,  хто потребує підтримки у непростому часі війни унаслідок російсько-української війни.

Виставки
Українське наївне мистецтво  у всіх його барвах та проявах  у виставках Музею та навіть закордоном.

Музей наївного мистецтва —  це історія, культура, це голос української самобутності і кожен з нас — його частина. Побачимось вже зовсім скоро

ПРО НАЇВ

Українське наївне мистецтво виникло на межі народної традиції та індивідуального художнього досвіду, поєднавши у собі споконвічну потребу самовираження з інтуїтивним пошуком краси. Наїв — це своєрідна мова несвідомого, де кожен образ, форма чи колір народжуються не з канонів,  а зі щирої емоції, життєвого досвіду та замилування внутрішнім космосом.

Поняття «наївне мистецтво» набуло поширення у ХХ столітті, коли модернізм почав відкривати «інше мистецтво» — поза межами академічної школи. Саме тоді з’явилися такі паралельні терміни, як art brut, outsider art, self-taught art, contemporary folk art, що відображають спроби зрозуміти автономну творчість самоуків, людей поза світом професійного мистецтва. Як зазначав Роджер Кардинал, наївне мистецтво — це не брак художньої освіти, а акт художньої свободи, відмова від нав’язаних норм.

Наївне мистецтво охоплює широкий спектр практик — від малярства, тісно пов’язаного з народними ремісничими традиціями, до аматорської творчості міст, яка формувалася в умовах культурного плюралізму. Для українських авторів наїву характерне поєднання архетипів народної культури, символічного мислення та безпосередності візуальної мови. Їхня творчість часто постає як сповідь — індивідуальний жест осмислення світу,  у якому повсякденне підноситься до рівня універсального, життєствердного.

У сучасному культурному просторі наїв стає невід’ємною частиною глобальної дискусії про межі мистецтва. Відомі музеї наїву діють у Франції, Іспанії, Бразилії, Хорватії, Ізраїлі, США. Їх колекції демонструють, що інтуїтивна творчість має універсальну силу — вона дозволяє людині долати соціальні і культурні бар’єри, втілюючи споконвічне прагнення до гармонії.

В Україні наїв довгий час залишався поза увагою мистецтвознавців. Лише відносно нещодавно феномен українського наїву став предметом захоплення, аналізу, вивчення і, зрештою, визнання. Імена Марії Примаченко, Поліни Райко, Ганни Собачко-Шостак стали символами національного художнього коду. Їхні твори — це синтез народного світогляду, міфологічного мислення й сучасного експресивного бачення світу.

Водночас український наїв — не застигла традиція, а жива, динамічна практика. Сьогодні до нього звертаються митці з різним життєвим досвідом, які через творчість шукають спосіб самовираження й зцілення. Ця відкритість і багатоголосся роблять наївне мистецтво особливо чутливим до сучасних соціальних процесів.

Наїв відкриває простір для діалогу між традиційним і сучасним, між особистим і колективним досвідом. У ньому немає місця для ієрархій: тут кожен може стати творцем, незалежно від освіти чи статусу. Саме тому наїв має величезний гуманістичний потенціал — він утверджує ідею рівності, свободи і внутрішньої гідності людини.

В умовах війни наїв набуває ще глибшого звучання. Він стає актом культурного спротиву, способом зберегти пам’ять, людяність і віру в життя. Знищення хати Поліни Райко під час підриву Каховської ГЕС — болісне нагадування про крихкість нашої культурної спадщини,  але водночас і про її незламність.

Сьогодні в Україні розпочинається новий етап осмислення феномену наївного мистецтва — інституалізація. Майбутній Музей наївного мистецтва у Білогородці формує нову візію національної ідентичності через призму самобутньої художньої мови, зберігаючи, вивчаючи та популяризуючи український наїв.

Читати далі Приховати